ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЙ У СФЕРІ САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ / В. І. Вербицька, В. Д. Коваленко, М. О. Сосновський

Самостійна робота студентів під час навчання у вищому навчальному закладі є запорукою підготовки ефективного та сучасного спеціаліста – незалежно від діяльності та напряму навчання. При цьому вона набуває все більшого значення як сучасний метод підготовки та подальшого вдосконалення спеціаліста, що пов’язано з наступними обставинами.
1. Наукова, а за нею і навчальна інформація, нині збільшується у «обсягах» – особливо з урахуванням вивчення та дослідження іноземних джерел, і навіть нових методів пошуку та орієнтації у ній. Цей факт обумовлює неможливість повного її відображення у запланованому наперед навчальному процесі (навчальні план та програма складаються на початку семестру), що суттєво підвищує роль самостійної роботи студента.
2. У навчальну дійсність проникають як абсолютно нові технології, так і такі, що розширюють сферу застосування щодо звичайних. До таких педагогіко-інформаційних моментів насамперед можна віднести:
- електронні книги;
- електронні навчальні посібники;
- дистанційне навчання;
- інтерактивні підручники;
- навчальні спеціальні ігри (бізнес – додатки тощо);
- безмежні можливості Інтернету та ін.
Все перераховане вище дає можливість студентам вирішувати надані для самостійного вивчення завдання з високою ефективністю за мінімальні періоди часу.
3. З погляду технології, економіки та техніки сучасний світ, який оточуватиме випускника-фахівця, постійно змінюється, причому швидкість цих змін зростає. Це означає, що нову інформацію, необхідну для професійного зростання, він повинен буде видобувати сам. Саме за допомогою самостійної роботи у вищому навчальному закладі необхідно прищепити студенту навички здобуття нових знань.
4. Сучасний розподіл навчального навантаження носить тенденцію до зменшення аудиторних занять та збільшення самостійної роботи студентів. В зв’язку з цим слід зазначити, що частина педагогів сприймають цей стан речей негативно, оскільки аудиторні заняття є перевіреним часом методом ефективного навчання студентів. Процес зменшення аудиторних та збільшення самостійних занять є реальністю, особливо актуальною в умовах пандемії COVID-19, що зумовлює необхідність готовності педагогів до цих змін.
Можна сказати, що об’єктивно на збільшення годин, що виділяються на самостійну роботу студентів, впливають наступні фактори:
- зростання загальної кількості обов’язкових та вибіркових навчальних дисциплін;
- прискорене оновлення навчальної інформації у межах дисципліни;
- суттєве зростання інформації в обсягах дисципліни;
- прискорення науково – технічного прогресу;
- глобалізація економіки;
- зміни у економічному та соціальному житті суспільства.
Однак, якщо поглянути на цей вид навчання з іншого боку, накопичений досвід свідчить, що є негативні сторони в практичній реалізації самостійної роботи студентів.
Більшість фахівців вважають означене впливом наступних факторів та об’єктивних причин.
1. Частина студентів не бачать сенсу у самостійній роботі. Справа в тому, що виконання аудиторних робіт гарантує позитивну оцінку – а більшого багатьом не потрібно.
2. Певні групи викладачів також належать до ідеї самостійної роботи студентів скептично. Пояснюється це тим, що студентів важко мотивувати до виконання роботи самостійно.
3. Консультації, що проводяться за тематиками самостійної роботи, мають низьку відвідуваність – студенти пояснюють це зростанням навантажень та необхідністю відвідування консультацій щодо виконання курсових проектів та робіт (їм віддається пріоритет).
4. Загальна (як студентів, так і викладачів) неготовність та непідготовленість до нормального та послідовного ведення самостійної роботи. Ця ситуація склалася у зв’язку з тим, що раніше основна робота проводилась в аудиторіях, в противагу самостійній роботі приділялось недостатньо уваги, оскільки вона мала суто допоміжну роль.
5. Розроблені завдання для самостійної роботи не враховують змін, що відбулися в цій дисципліні – що впливає на їх якість та актуальність.
Таким чином, очевидною для вищої освіти України є проблема становлення та переходу на новий якісний рівень самостійної роботи студентів.
Сутність самостійної роботи студента в сучасних умовах можна сформулювати таким чином: це особиста праця під час самостійного вивчення теоретичної інформації та практичних навичок, що здійснюються на платформі мотивації до подальшого самовдосконалення в рамках певної галузі знань за допомогою сучасних засобів навчання, з консультаціями та під контролем педагога.
Контроль з боку педагога повинен полягати у постійній перевірці ступеня засвоєння самостійно одержуваної інформації, надання необхідної консультаційної підтримки та постійної мотивації студента, а також надання допомоги у доступі до матеріально-технічних засобів навчання (комп’ютер, принтер, інтернет, електронні книги, підручники тощо). д.).
При цьому неминуче виникнення певних складнощів, причому, до основних на даному етапі можна віднести:
1. Слабка програмно-електронна база багатьох навчальних закладів (відсутність ліцензій на спеціальні програми, платні електронні джерела тощо).
2. Відсутність мотивації як у студентів, і у певного прошарку викладачів.
3. Як викладачі, так і студенти не виробили єдиного розуміння у визначенні самостійної підготовки студентів – вона відрізняється не тільки від вишу до вишу, а й від факультету до факультету.
4. Не вироблено ефективних механізмів контролю та загального керівництва студентом під час його самостійного навчання.
5. Методичний потенціал на даний момент спрямований на аудиторну, а не самостійну роботу студентів.
6. Частина студентів не має навичок самостійної, а особливо, творчої самостійної роботи. При цьому студенти однієї підгрупи можуть чудово встигати на аудиторних заняттях, але пропозиція обробити інформацію та отримати на її основі рішення ставить їх у глухий кут.
7. Також є специфічні проблеми, притаманні певним спеціальностям або областям знань.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що для ефективної самостійної роботи студентів та нормального навчального процесу, що передбачає розширення професійних навичок, необхідно:
- контроль з боку керівництва вищого навчального закладу;
- мотивація має бути орієнтована на конкретно взятого студента (особистість), а не на групу загалом;
- необхідне проведення тренінгів та курсів підвищення кваліфікації для викладачів.
У цьому доцільно застосування методів, які давно показали свою ефективність, а саме – передача досвіду кращими викладачами. На підставі опитування студентів, конкурсів, відвідування відкритих занять та інших заходів необхідно виділяти та заохочувати викладачів, які показали найкращі результати. Їхній досвід має бути використаний у вигляді вебінарів, консультацій для професорсько-викладацького складу, семінарів та тренінгів.
Безперечно, важливою проблемою є підвищення мотивації студентів. В даний час спостерігається тенденція до формального ставлення до самостійної роботи студентів – найчастіше вона навіть не оцінюється. Таким чином, мотивація для студента практично зводиться до нуля – навіщо робити те, за що не отримаєш оцінку, у крайньому випадку позначку «виконав»? З боку викладачів дана ситуація знаходить відображення у формалізації консультацій з самостійних занять, їх безсистемності та невисокій якості. З іншого боку, консультації з аудиторних занять проводяться на високому рівні, є постійний контроль за роботою студентів – а оцінки на заняттях є основою семестрових оцінок. Ця ситуація має бути виправлена, причому основним кроком має стати рівність статусів «аудиторної» та «самостійної» роботи студентів, а також контроль за виконанням отриманих завдань.
Як правило, саме організація контролю з боку викладача дає найбільший педагогічний та мотиваційний ефект. При цьому контроль повинен бути ефективним, його невід’ємною частиною має стати аналіз самостійно виконаної роботи студента, проведення роботи над помилками, консультація і, як результат, виставлення оцінки, що впливає на рейтинг студента. Результати роботи кожного студента мають бути представлені на відповідних інформаційних стендах, що цілком може викликати серед тих, хто навчається, «ефект змагання».
Ґрунтуючись на проведених дослідженнях та досвіді роботи зі студентами під час проведення аудиторних занять, пропонуються такі способи підвищення мотивації до самостійної праці.
1. Адекватне оцінювання роботи студента. При цьому для виключення спірних моментів за результатами самостійної роботи має бути підготовлена письмова робота – причому її форма має бути обговорена заздалегідь. Це може бути стаття, реферат, розрахунково-графічна робота тощо. При цьому обов’язковим елементом захисту має стати публічність.
2. Обов’язковий контроль на всіх етапах виконання, студент зобов’язаний регулярно звітувати про виконану за певний період часу роботу. Це підвищує відповідальність і практично зводить нанівець формалізм у виконанні самостійної роботи. Також має бути складений графік консультацій, на яких, власне, контроль і проводитиметься.
3. Під час проведення консультацій обов’язковим елементом є реальна допомога студенту з наступним заохоченням – за виправлення помилки, за правильно виконану роботу.
4. Досить часто основою негативної мотивації студента є таке: «Мені це не знадобиться у подальшій роботі». Щоб виключити цей аспект, необхідно пояснювати – ми вивчаємо не лише дисципліну, а й «методику» та «практику» самостійної роботи. Студент повинен розуміти, що саме зараз він росте та вдосконалюється як майбутній фахівець та професіонал – який зможе самостійно засвоїти будь-яку нову інформацію.
5. Викладач повинен досконало користуватися сучасними засобами навчання, такими, як електронні довідники, пошукові системи, специфічні програми та бібліотеки, крім того, мати у розпорядженні необхідні інструменти та обладнання.
6. Самостійна робота студента неможлива без підтримки цього напряму вищим навчальним закладом. Студент повинен мати доступ до комп’ютера, мережі Інтернет, специфічних програм та бібліотек.
Підвищення ефективності самостійної роботи студентів можливе при виконанні трьох умов: відповідна матеріально-технічна база, мотивований студент та підготовлений до її ведення викладач. У цілому нині самостійна робота студентів відкриває великі перспективи освітнього, а подальшому кар’єрного зростання студента за умови ефективності її проведення.