ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПЕРСОНАЛУ / А. Є. Спіцина

В умовах трансформації соціально-економічних процесів та постійно зростаючої конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку головним завданням підприємства стає створення тривалих конкурентних переваг шляхом проведення необхідних організаційних змін.
Зміни, що відбуваються, змушують підприємства приділяти значну увагу питанням ефективності персоналу, оскільки легше трансформувати організаційну структуру, удосконалити технології або модернізувати обладнання, ніж змінити поведінку працівників. Саме взаємовідносини між працівниками на різних рівнях управління формують відповідний соціально-психологічний клімат у колективі, а небайдуже відношення керівництва до працівників зумовлює підвищення продуктивності праці, мотивує їх на ефективну діяльність. За цих умов особливо своєчасним є вирішення завдання забезпечення ефективності персоналу під час проведення організаційних змін на підприємстві.
Питання підвищення ефективності персоналу підприємств, теоретико-методичні аспекти забезпечення ефективності персоналу в цілому активно досліджуються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими, серед яких Л. Балабанова, Н. Гавкалова, О. Гавриш, В. Данюк, А. Колот, Т. Костишина, О. Нестуля, О. Сардак, Н. Ситник та ін.
Разом з тим складність, неоднозначність і важливість даної проблеми в умовах динамічного середовища господарювання, виникнення нових ринкових та внутрішньогосподарських загроз і можливостей, – все це вимагає подальших досліджень в області розвитку механізмів забезпечення ефективності персоналу на підприємстві.
Професійна компетентність персоналу є одним із найбільш важливих факторів інноваційного розвитку всіх підприємств, особливо це стосується підприємств сфери послуг, зокре¬ма транспорту.
Професійна компетентність персоналу транспортного підприємства характеризується наявністю професійно-ділових, інтелектуальних, особистісних, емоційно-вольових, психофізіологічних, соціальних особливостей (компетенцій) працівників, успішне поєднання яких забезпечує високу результативність та ефективність їхньої діяльності в умовах конкуренції. На нашу думку, компетентність персоналу обумовлюється безпосереднім ставленням працівника до посади, робочого місця, посадових вимог та інструкції, сфери професійної діяльності тощо 3.
Професійна компетентність персоналу транспортного підприємства виражається у здійсненні ним професійної діяльності в конкретних умовах, у тому числі у непередбачуваних, проблемних ситуаціях, відповідно до чинних професійних вимог і соціальних норм. Водночас рівень професійної компетентності фахівців повинен дозволяти їм не лише виконувати свої функціональні обов'язки, своєчасно і якісно, але й діяти творчо і продуктивно, використовуючи інноваційні технології.
Інноваційний розвиток став основою поступу сучасної прогресивної світової спільноти. Національною інноваційною системою (НІС) визначено сукупність взаємопов’язаних суб’єктів і об’єктів інноваційної діяльності, що зайняті виробництвом і комерційною реалізацією інноваційних продуктів та здійснюють свою діяльність в межах державної політики – правової, фінансової, соціальної 4. Національній інноваційній системі кожної країни притаманні свої особливості. Однак НІС всіх країн мають деякі базові елементи, які враховуються при визначенні концепцій національних інноваційних систем різних країн. Такими базовими елементами НІС виступають:
- генерування знань організаціями державного і приватного секторів (академічна, університетська, конструкторські бюро);
- поширення знань (дослідження, розробки, інноваційно-технічними центрами, промислово-фінансовими групами);
- комерціалізація нововведень (ринкові інститути, ринок науково-технічної продукції);
- освіта і професійна підготовка кадрів (університети та інші вищі навчальні заклади, підвищення кваліфікації, перепідготовка);
- інноваційна інфраструктура (бізнес-інкубатори, технопарки, інформаційні центри, інноваційні провайдери, центри трансферту технологій, інформаційна інфраструктура);
- управління і регулювання (законодавче забезпечення, державна інноваційна політика, ринкові механізми) [1, 31-32].
Нині актуальними є змістовні трансформації у системі професійної підготовки здобувачів освіти, зокрема це стосується пошуку інноваційних форм, нових методик, інтерактивних технологій навчання на всіх етапах освітнього процесу закладу освіти. Стає необхідним перехід до систем навчання, зорієнтованих на формування як особистісних якостей фахівця, так і компетенцій у майбутній професійній діяльності.
Розвиток сучасної техніки та виробництва неможливий без висококваліфікованих фахівців, яких готують заклади освіти. Оновлення змісту підготовки в навчальних закладах становить основу стратегічних завдань, визначених Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). Це зумовлює необхідність реалізації Концепції професійної освіти, Законів України «Про освіту», Національної доктрини розвитку освіти в Україні тощо. Сучасний етап розвитку навчальних закладів пов’язаний з необхідністю розв’язання проблеми підвищення інтелектуального рівня пізнавального і творчого потенціалу здобувачів освіти. Пошук засобів для розвитку пізнавальних і творчих здібностей, підвищення ефективності навчання є проблемою загальною для багатьох країн 5.
У нормативних документах наголошується необхідність розвитку професійної освіти з метою підготовки кваліфікованих фахівців, конкурентоздатних на ринку праці, таких, що вільно володіють своєю професією і орієнтованих в суміжних областях діяльності, готових до постійного професійного зростання, соціальної і професійної мобільності. Реалізація цієї мети припускає, перш за все, підвищення якості освіти. Вирішення цієї проблеми багатопланове, оскільки якість освіти визначається сукупністю показників, що характеризують різні аспекти навчальної діяльності: зміст освіти, технології навчання, матеріально-технічне забезпечення, кадровий потенціал 4.
Досить важливим етапом при виборі інноваційних технологій навчання є ґрунтовне дослідження всіх аспектів інновації та їх співвіднесення з поставленою навчально-виховною метою.
Для формування компетенцій необхідно створити професійно орієнтоване середовище, занурення в яке виробляє у майбутніх фахівців професійно прийнятну модель поведінки. Будь-яка компетенція ґрунтується на знаннях, уміннях і навичках. Основна відмінність і якісна перевага компетентнісної моделі полягає в наближенні освітньої ситуації до умов професійної діяльності підприємств. У контексті компетентнісного підходу результати освіти трактуються як очікувані та вимірювані досягнення, виражені на мові знань, умінь, навичок, здібностей, відносин, які показують, що в змозі робити випускник по завершенні частини або всієї освітньої програми 3.
При впровадженні інноваційної педагогічної технології варто враховувати її переваги та недоліки. До основних недоліків можна віднести наступні:
- час від появи до впровадження інновації занадто тривалий;
- часто значні зусилля спрямовуються на впровадження новації, яка не володіє необхідним інноваційним потенціалом, в цьому випадку важко уникнути помилок в оцінюванні її корисності;
- впровадження може не відповідати формулі «якість – ціна впровадження»;
- значне перевищення витрат на впровадження новацій, порівняно з прогнозованими показниками.
Виникнення зазначених недоліків є результатом таких факторів, як нераціональні витрати часу та фінансів, невідповідність кадрів, недостатня розробленість технології, неврахування психологічних, соціальних, культурних, економічних аспектів 1.
Особливості професійної підготовки майбутніх фахівців у контексті реалізації інноваційних підходів до вивчення фахових дисциплін ґрунтуються на врахуванні таких рівнів нововведень у системі освіти:
– рівень удосконалення, що передбачає зміну одного або кількох елементів освітнього процесу;
– рівень раціоналізації, яка спрямовується на встановлення нових правил використання відомих педагогічних засобів для розв’язування традиційних завдань;
– рівень модернізації, що полягає у використанні декількох нових елементів освітньої системи;
– евристичне розв’язання актуальних педагогічних проблем за допомогою створення і використання невідомих раніше форм, методів і засобів;
– педагогічний винахід – новий засіб, технологія або нова комбінація засобів для досягнення освітніх цілей;
– педагогічне відкриття, яке призводить до принципового оновлення освітньої системи 5.
Беручи до уваги вищесказане, приходимо до висновку, що професійна компетентність персоналу – це професійно-статутні можливості щодо здійснення людиною її повноважень у професійній діяльності; це широкий набір професійних знань, умінь та навичок, які можна використовувати в різних ситуаціях. Професійна компетентність персоналу обов'язково повинна містити особистісний та соціальний компонент, що визначається активністю особистості до спільної діяльності в команді та реалізації поставленої мети. Професійна компетентність фахівця формується на основі теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних якостей та життєвого досвіду, що зумовлює його готовність до здійснення професійних обов'язків та забезпечення високого рівня його самореалізації та конкурентоспроможності. Основними складовими професійної компетентності персоналу є низка ключових компетенцій, що забезпечують ефективність праці та конкурентоспроможність фахівців 2.
Нині актуальними є змістовні трансформації у системі професійної підготовки здобувачів освіти, зокрема це стосується пошуку інноваційних форм, нових методик, інтерактивних технологій навчання на всіх етапах освітнього процесу закладу освіти. Стає необхідним перехід до систем навчання, зорієнтованих на формування як особистісних якостей фахівця, так і компетенцій у майбутній професійній діяльності.
Правильно обраний підхід до управління персоналом дозволить транспортним підприємствам залучати компетентних, талановитих працівників та розкривати їх творчій потенціал; створювати умови для постійного розвитку персоналу та можливості саморозвитку особистості; підвищувати клієнтоорієнтацію і емоційну вмотивованість працівників; створювати партнерські відносини зі споживачами послуг, що за умов зростання конкуренції на ринку транспортних послуг є суттєвими конкурентними перевагами та передумовами на шляху стабільного розвитку, досягнення високого рівня прибутковості і забезпечення глобальної конкурентоспроможності 2.
Підвищення рівня професійної компетентності персоналу впливає на загальний стан трудового потенціалу, потенціалу підприємства і, таким чином, на забезпечення конкурентоспроможності загалом. Тому створення програм, тренінгів, безперервного підвищення рівня професійної компетентності персоналу є нагальною потребою розвитку підприємства на сучасному етапі.
Таким чином, можна зробити висновок, що професійна компетентність персоналу транспортного підприємства – це важливий аспект його професійної культури, здатність до здійснення стратегічних, аналітичних, організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих, контрольних функцій та ефективної самореалізації в умовах практичної діяльності на підставі спеціальних знань, умінь, навичок, цінностей, необхідних для професійної діяльності у сфері транспортної галузі. В системі професійної компетентності необхідно розглядати спеціальну, адміністративну, управлінську, організаційно-стратегічну, соціальну компетентність, інформаційну, комунікативну, аналітичну, загальнокультурну компетентності та компетентність у сфері прийняття рішень. Формування професійно компетентного персоналу дозволяє підвищити якість виконуваної роботи та забезпечити високу трудову ефективність в умовах конкуренції.

1. Бронська А.М. Освіта України як складова національної інноваційної системи /Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика: матеріали ХІV Міжнародної науково-практичної конференції, 26-27 травня 2009 р. – Луцьк, 2009. – С. 31 – 32.
2. Бучинська Т. В. Конкурентоспроможність персоналу як основний чинник підвищення ефективності діяльності підприємства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. № 10(1). С. 74-77.
3. Карта компетенцій [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.bidprice.ru/nabor–personala–v–organizatsiyu/karta–kompetentsiy.html
4. Кремень В. Освіта і наука – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результат/В. Кремень. – К.: Грамота, 2005. - 448 с.
5. Концепція розвитку національної інноваційної системи / Офіційний вісник України. – 2009. - № 47. – 54 с.