ОСОБЛИВОСТІ МОЖЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОЦІНКИ МАЙНА НА ДАТУ, ЩО СУТТЄВО ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ДАТИ СКЛАДАННЯ ЗВІТУ ПРО ОЦІНКУ МАЙНА / А. А. Марчук

При проведенні товарознавчих досліджень, актуальним є питання проведення оцінки майна станом на дату в минулому. Для визначення ринкової вартості, об’єкту, судовим експертом необхідно підібрати подібні об’єкти, за вихідними даними, станом на дату оцінки. Останнім часом, при визначенні ринкової вартості майна станом на дату в минулому, трапляються випадки, коли судові експерти під час проведення судових товарознавчих експертиз формулюють висновки в категоричній формі, – у тому числі за відсутності об’єкта дослідження, – що ускладнює проведення огляду та належної ідентифікації. Тому, звернемо увагу на деякі нюанси, врахування яких збільшить достовірність висновку:
Перший нюанс стосується значної різниці в часі між датою на яку визначається вартість об’єкта дослідження і датою проведення судової експертизи. Справа в тім, що бувають випадки, коли судовим експертом не враховуються події, які настали після дати, на яку була визначена вартість об’єкта дослідження, включаючи наслідки для ціноутворення на ринку подібного майна. Звідси другий нюанс – вищезазначені обставини істотно впливають на доцільність формування експертом категоричного висновку. Тобто, експерт мав би відповідати на поставлене питання з певним ступенем ймовірності.
Висновок експерта по оцінці майна станом на дату в минулому буде вважатися достовірним, якщо:
• надана ініціатором на дослідження інформація є достовірною;
• судово-товарознавча експертиза проводиться виключно у межах інформації, що міститься у наданих матеріалах;
• у разі надсилання запитів цінова інформація, отримана від компаній, вважається достовірною без додаткової перевірки, яка в умовах обмеженого ринку подібного до об’єкту дослідження майна є об’єктивно неможливою.
Оскільки дата, на яку визначається вартість, передує даті проведення дослідження, технічний стан на дату оцінки можливо визначити лише за наданими на дослідження матеріалами, а цінова інформація, що міститься у відкритих джерелах на дату проведення дослідження не відображає реальних ринкових тенденцій, які склалися на дату оцінки, що унеможливлює формування експертом категоричного висновку стосовно отриманої ринкової вартості.
Нормальною експертною практикою є випадки, коли слідчими органами надаються довідки щодо вартості товару від суб’єктів господарювання для використання експертами при визначенні вартості об’єктів дослідження. Так, це суперечить принципам незалежності і об’єктивності проведення досліджень, адже в дослідницькій частині має бути наведена інформація щодо проведеного маркетингового ринку стосовно тих суб’єктів господарювання, довідки яких надано та лише тоді використано при проведенні експертизи. Разом з тим, ознайомившись з наданими на дослідження матеріалами, експертом робить власне маркетингове дослідження ринку подібного майна на території України станом на дату оцінки в минулому, оскільки у відкритих джерелах, містяться обмежені архівні дані, щодо ціни продажу пропонування подібного майна. Експертом можуть бути направлені запити кампаніям, що займаються реалізацією даного виду майна, щодо надання архівної інформації про ринкову вартість об’єктів, станом на відповідні дати або у найближчий період, якщо ціна не змінювалась на території України. Отримані відповіді можуть бути використані для більш точного визначення ринкової вартості об’єктів на вказані дати.
У випадку, якщо визначення ринкової вартості об’єкта оцінки ґрунтується на вихідних даних про об’єкт оцінки та іншій інформації, достовірність якої не викликає сумнівів в судового експерта (характеристики та показники об’єкта оцінки, які дають змогу його ідентифікувати, інформація про технічний стан об’єкта оцінки – фізичний та функціональний знос, інформація про ціни продажу подібного майна, умови продажу об’єкта оцінки тощо), висновок про вартість може бути наданий у категоричній формі.
За умови неповноти зазначених вище вихідних даних висновок про вартість може бути наданий тільки у вірогідній формі.
Відповідно до статті 4 Закону України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [2] (далі – Закон про оцінку) діяльність судових експертів, пов’язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу» з урахуванням особливостей, визначених Законом про оцінку щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Ця стаття зобов’язує судових експертів дотримуватися положень національних стандартів оцінки майна під час здійснення експертних досліджень, суть яких полягає у визначенні вартості майна.
Слід зазначити, що вартість майна, визначена станом на дату оцінки, що суттєво відрізняється від дати складання звіту про оцінку майна за результатами повторної оцінки, як правило, не може бути з достатньою достовірністю порівняна із вартістю майна, визначеною за результатами проведення першої незалежної оцінки, враховуючи низку об’єктивних чинників, які впливають на якість (достовірність) такої оцінки.
Процес визначення вартості та проведення експертних досліджень з визначення вартості об’єктів станом на дату оцінки, що суттєво відрізняється від дати складання звіту про оцінку майна або такого дослідження – є нормативно не врегульованим. Водночас, проведення такої оцінки законодавством з питань оцінки майна не заборонено. Оцінка такого роду потребує високого рівня кваліфікації як оцінювача, так і судового експерта (виконавця). Водночас її результат, через некоректне урахування факторів отримання, обробки та інтерпретації вихідних даних та застосування відповідних технічних прийомів при визначенні вартості майна, може бути не об’єктивним і, як наслідок, недостовірним.
Пунктами 51 та 58 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі – НСО № 1) [4], визначена послідовність проведення оцінки майна та передбачені вимоги до змісту звіту про оцінку майна, які відображають усі дії, здійсненні оцінювачем під час проведення оцінки майна. Зокрема, зазначено обов’язковість викладення усіх припущень, – у межах яких проводилася оцінка, – опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки.
У випадках проведення оцінки майна на дату оцінки, що суттєво відрізняється від дати складання звіту про оцінку майна, всі вихідні дані, припущення та судження виконавця базуватимуться на тій вихідній інформації (минулих тенденціях ринку і очікуваннях), якими він володіє на дату складання звіту або дослідження. Визначення вартості майна повинно ґрунтуватись на документах (вихідних даних), які були чинними на дату оцінки, та застосуванні чинних на дату оцінки нормативно-правових актів.
Крім цього, пунктом 50 НСО № 1 [4] передбачена необхідність особистого огляду об’єкта оцінки, який забезпечується виконавцем звіту про оцінку. У випадку проведення оцінки майна на дату оцінки, що суттєво відрізняється від дати складання звіту про оцінку майна, зазначена норма законодавства не може бути дотримана у повній мірі, що ставить під сумнів достовірність результатів такої оцінки.
Згідно з пунктом 4 НСО № 1 [4] оцінка майна проводиться із дотриманням принципів, що реалізується шляхом здійснення виконавцем складання прогнозів та їх обґрунтування. Різниця між датами проведення оцінки (експертного дослідження) та датою складання звіту про оцінку робить неможливим складання прогнозів, що накладає обмеження на застосування принципів оцінки, наведених в НСО № 1. Процедура прогнозування є реалізацією таких принципів оцінки як принципів корисності, попиту і пропонування, очікування та найбільш ефективного використання, які не можуть застосовуватись коректним чином.
Відповідно до пункту 36 НСО № 1 [4] оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеній меті оцінки, виду вартості, звісно, за наявності достовірних інформаційних джерел для їх використання. При необхідності застосування коригування вартості об’єктів порівняння виконавець повинен проаналізувати та відобразити суттєві розбіжності між кожним об’єктом порівняння та об’єктом оцінки. Елементи порівняння – відповідно яких проводиться коригування – повинні бути проаналізовані і відображені в тексті звіту про оцінку (експертному досліджені). Числові значення  коригувань – як кількісних так і якісних – повинні бути обґрунтовані в тексті звіту про оцінку (експертному дослідженні).
Зважаючи на викладене, за умов об’єктивної невизначеності, висновок може бути наданий в якості діапазону, в якому з достатньою вірогідністю, на думку виконавця звіту про оцінку (експертного дослідження), станом на дату визначення вартості, могло знаходитись значення вартості об’єкта оцінки або експертного дослідження. Таким чином, результат оцінки майна, за умов значної різниці між датою оцінки та датою складання звіту про оцінку (експертного дослідження), не може бути категоричним за висновком, а повинен відображати вірогідні значення вартості.

1. Закон України «Про судову експертизу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/.
2. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/2658-14.
3. Закон України «Про ціни і ціноутворення» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/5007-17.
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/npas/2739907.
5. Товарознавство. Терміни та визначення: ДСТУ ISO 3993-2000. – [Чинний від 2001-01-01]. – Київ: Держспоживстандарт України, 2000. – 27 с. – (Національні стандарти України).