МЕТОДОЛОГІЯ ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ / В. Р. Зоря, Н. В. Янченко

Демократизація суспільства та діяльність споживачів щодо захисту власних прав підвищили важливість та необхідність проведення незалежних товарознавчих експертиз. У зв’язку з цим з’явилась потреба в розробці методології товарознавчої експертизи, на основі якої можна створити загальну теорію, розробити закономірність і понятійність апарату, системи методів, завдань та функцій.
Специфічність експертної діяльності полягає в тому, що цей процес складається із наукового та практичного аспектів пізнання – хід експертного дослідження потребує наукової формалізації та процедури пошуку правильного вирішення поставлених перед експертом завдань.
Тому існує декілька причин, що визначають актуальність дослідження з методології товарної експертизи:
- важливість аналізу, узагальнення та систематизації накопиченого емпіричного матеріалу з проблем експертних практик;
- доцільність упорядкування експертної діяльності в умовах неоднорідності відомчих експертиз шляхом застосування загальних положень, понять, категорій, принципів тощо;
- вирішення завдання щодо підвищення ефективності експертних висновків шляхом аналізу досліджень, що проводяться за те у суміжних галузях діяльності.
Товарознавча експертиза вирішує наступне коло завдань:
- визначає належність товару до певної групи, виду, моделі або марки;
- визначає наявність дефектів товару та їх вплив на якість товару та споживчі властивості;
- оцінює відповідність або невідповідність якості товару вимогам нормативно-технічної документації;
- оцінює відповідність або невідповідність характеристик товару маркувальним позначенням;
- визначає відповідність або невідповідність упаковки товару, умов транспортування і зберігання;
- визначає відповідність або невідповідність товару умовам експлуатації, зафіксованим в інформації для споживача [1, c. 33-51].
При виробництві товарознавчої експертизи об’єктами дослідження є як безпосередньо самі товари, так і інформація про досліджуваний товар міститься в матеріалах цивільної або кримінальної справи. Виходячи з цього виділяють два напрямки товарознавчих досліджень: безпосереднє дослідженні об’єктів експертизи та дослідження даних, викладених у матеріалах справи. Дані напрямки комбінуються між собою в кожному окремому випадку.
Методологія товарознавчої процедури експертних досліджень ґрунтується на загальних закономірностях експертного пізнання, його принципах, і включає наступні загальні етапи:
- попереднє дослідження об’єкта;
- визначення можливості подальшого дослідження;
- проведення основного дослідження;
- оцінка результатів дослідження;
- формулювання висновку у формі експертного висновку.
Результатом експертизи є експертний висновок, зміст і форма якого визначає його доказову силу і, як результат, якість експертизи. На основі вивчення вимог, що пред’являються до змісту і форми, а також аналізу висновків різних експертних організацій визначена оптимальна структура висновку і розроблені основні принципи доказовості висновків про те:
- кваліфікованість, яка означає, що експерт може формулювати висновки тільки у відповідності зі спеціальними знаннями;
- визначеність, згідно з якою неприпустимі двозначні висновки, що мають різне трактування;
- достовірність, яка передбачає формулювання висновків, отриманих на основі достовірних методів дослідження;
- доступність, відповідно до якої для інтерпретації висновків експерта не повинні вимагатися спеціальні знання і вони повинні бути доступними для розуміння замовників, суддів та інших осіб.
До основних методів дослідження об’єктів відносять:
- органолептичний метод – визначення властивостей об’єкта по прояві зовнішніх ознак;
- вимірювальний метод – визначення за допомогою технічних засобів розмірних ознак будови, структури, міцності, забарвлення і т. п.;
- розрахунковий метод – визначення шуканих показників за формулою теоретичних і емпіричних залежностей з використовуваних параметрів, встановлених вимірювальним методом;
- реєстраційний метод – визначення показників якості продукції, заснований на підрахунку числа ознак властивостей об’єкта;
- експериментальний метод – заснований на дослідженні об’єкта і порівняльних експериментальних зразків, отриманих в результаті проведеного досвіду, з метою встановлення можливих причин зміни якості продукції і можливі наслідки;
- статистичний метод – застосування правил математичної залежності для визначення чисельних показників властивостей об’єкта;
- вартісний метод – визначення вартості товару на відповідний період;
- метод аналогії – встановлення подібності або відмінності характеристик об’єкта дослідження і аналога. Використовується для визначення вартості об’єкта – маркетингове дослідження продажів досліджуваного товару або аналогічного досліджуваному [2, c. 42-67].
Отже, існує кілька методів товарної експертизи:
1) Метод документальної перевірки – встановлення достатності та придатності інформації, що міститься в документах, для проведення дослідження;
2) Метод зустрічної перевірки – порівняльне дослідження однойменних показників, відображених в різних документах. Шукані показники досліджуються в розрізі всіх взаємопов’язаних документів. Виявлена розбіжність дозволяє визначати етап, на якому могла відбутися зміна якості товару.
3) Метод нормативної перевірки – оцінка інформації, що міститься документах з точки зору вимог, що пред’являються нормативно-технічною документацією.

1. Вілкова С. А. науково-практичні основи експертизи споживчих товарів: Монографія. Енгельс: РІІЦПКІ, 2003. 263 с.
2. Вілкова С. A. Товарознавство та експертиза парфумерно-косметичних товарів. Підручник. М.: Ділова література, 2000. 279 с.